Блог переїхав

Радий сповістити Вас, що блог переїхав на нову адресу http://aiesec.te.ua/blog/

Заходьте, читайте оновлення, підписуйтеся на rss розсилку, коментуйте.

Нові горизонти 2010

Ви хочете знати що таке «Нові горизонти»? Я вам розкажу. Це маса задоволення, море позитивних емоцій, купа цікавої, повчальної інформації, море посмішок, декілька недоспаних годин, більш ніж 300 поглядів з залу, 300 різних думок, вражень, відгуків. Це можливість відкрити для себе щось нове, для кожного своє. Нові горизонти – країна, де кожен день не схожий на попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися і витрачати час на порожнє, де кожен айсекер – це будівельник майбутнього, а значить всі жителі цієї країни відповідають за майбутнє. Де весь час треба квапитися, де весь час треба квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися дізнаватися про нове, квапитися не запізнитися…

Youth for Society forum – Всеукраїнський форум «Молодь для суспільства»

Спочатку ми потрапили до Українського католицького університету, саме там проходив всеукраїнський форум «Молодь для суспільства». Після реєстрації відбулося відкриття форуму і усі розійшлися по напрямах які вони обрали, їх було три:

1. Universal Education – напрям, який стосується освіти, підвищенню її доступності;

2. Environmental Sustainability – напрям, щодо екологічно

ї стабільності;

3. Global Partnership – напрям, щодо глобального світового партнерства для вирішення світових проблем.

На цих лекціях обговорювалися проблеми щодо досягнення цілей розвитку тисячоліття, які сформувала ООН у 2000 році з метою прискорити розвиток бідних країн завдяки покращенню економічних та соціальних умов життя. Багато відомих людей таких як Джованні Моцареллі - представник ООН, Сергій Верланов з консультаційно-аудиторської мережі PricewaterhouseCoopers в Україні, Володимир Турчиновський - декан Філософського факультету та проректор Українського Католицького університету, Роман Зінченко - координатор української програми з енергетичних інновацій Greencubator , Ірина Вербицька - начальник департаменту з екологічної безпеки ДТЕК, Богдан Проць з організації WWF (World Wide Fund for Nature) в Україні, Юрій Роговий - технічний директор компанії «Славутич», ділились з делегатами своїми поглядами та пропонували власні варіанти вирішення зазначених проблем.

Працювати з такими людьми було надзвичайно цікаво, тим більше, що ми не просто слухали інформацію, а й активно ставили свої запитання, дискутували, виконували завдання в командах, висували власні можливі рішення поставлених проблем. Це був великий досвід для нас, адже ми долучились до чогось великого, усвідомили, що кожен наш крок є важливим для досягнення мети. Після закінчення форуму всі делегати розташувались в автобусах і відправились до місця де саме і мали проходити «Нові горизонти» - до Червонограду, в пансіонат «Ровесник».

Working hard

На нас чекала важка праця, це ми зрозуміли ледь проглянувши розклад. Кожен трек мав свій. Всі дні були розписані погодинно, але попри всі наші побоювання сесії проходили дуже цікаво, інформативно та доступно, запам’ятовувати було легко, так як інформація подавалась за допомогою різних відео, презентацій з схемами та графіками. Присутні мали змогу добряче покращити свою англійську, так як вся конференція проходила інтернаціональною мовою. Учасники виконували різноманітні практичні завдання, відповідали на питання, грали в ігри, а учасників Newbies треку взагалі поділили на маленькі групки по 8 чоловік з різних локальних комітетів, яким допомагали тренери-фасі.

Project Simulation - одна із найцікавіших частин конференції. Учасникам призначали керівника, давали загальний напрям проекту, визначали тип обміну студентів, а далі – політ фантазії. На кінець виходили цілком досконалі плани. Пізніше відбувались симуляції дзвінків у компанії, проведення зустрічей, «вербування» стажерів та компаній для проектів. Загалом враження були дуже позитивними, адже студенти робили щось подібне вперше в житті, тому дуже захопилися. Так і пролітали наші робочі години, але що за айсекер без відпочинку…

Partying harder

Головною розвагою на конференції були вечірки. Дівчата з косичками та хлопці в жилетках, а також невід’ємний атрибут – окуляри чекали нас на найпершій вечірці – «ботан» паті, приуроченій до дня студента. Кумедно було спостерігати за багаточисленою армією ботанів. Наступною була гангстерська вечірка. Яскраві костюми в стилі 30-х років та рольова гра-постановка перенесла всіх присутніх в світ неймовірної таємничості та загадковості. Абсурдні костюми, поєднання непоєднуваного – це стиль третьої вечірки. Названа вечірки говорить сама за себе. Global Village – представлення своєї малої батьківщини. Кожен локальний комітет готував промо-стіл з своєрідними символами, атрибутами, «візитками» свого міста. Кожна команда LC представляла своє місто і на сцені, по черзі на ній з’являлися різноманітні презентації, відео, фотографії, постановки. Gala Night – найголовніша подія конференції, вечір прощань, нагород, відзнак, класичних суконь та костюмів. На Gala Night було оголошено найкращих делегатів та тренерів, найпрогресивніший локальний комітет і найголовніше – переможці Just Raise It Campaign, змагання між локальними комітетами та напрямами.

А родзинкою Partying harder були звичайно ж айсек-денси. Це непорівнянне ні з чим відчуття, відчуття коли ти рухаєшся в ритм з десятками однодумців і ви просто зливаєтесь в одне синхронне ціле. Хочу сказати, що до кінця конференції танцювали абсолютно всі, навіть ті, хто не вмів чи не любив танці.

Висновки

Отже, конференція проминула швидко, але цікаво та пізнавально. Сподіваюсь враження, емоції та спогади отримані на Нових горизонтах надовго залишаться у наших душах, адже ми дізнались безліч нового та потрібного для нашої подальшої роботи та розвитку. Тому давайте щось вже творити! Ви згодні?

Детальніший фотозвіт тут http://vkontakte.ru/album95318079_122558490

Автор: Даша Шевчук.

LCC summer 2010

Субота - сонячний день. Збір загальний починався в файному місті Тернопіль о 13:00 біля "Старого Млину".
Саму ж локальну конференцію проводили в с. Івачів(Тернопільська обл. - 30хв їзди)
Значить, як все було:

Близько 14:40 – Приїзд в Івачів.

При в’їзді на базу, на асфальті величезними буквами було написано «WELCOME AIESEC IN TERNOPIL…», шкода, що фотографії з даним матеріалом знаходяться в невідомого айсекера(

До 15:30 - загальний розслабон...

Розкладали по місцях речі, визначалися що і як по адженді, спілкувалися та готувалися до цікавого дня!

Від 15:30 дето до 17:30 - декілька сесій по інформаційному менеджменту та декілька командних ігор!

(ІТ-команда у повному складі).

Звісно були невеличкі перерви,але тільки невеличкі)

Також ми мали спортивну розминку у вигляді волейболу: весело та корисно)))

19:00 - і до ночі - ЗЗ або Законодавчі збори!


Чером зборі був Олександр Валюс (аламні нашого Локадбного Комітету)

Крім Сашка на зборах головувала Мар'яна та група повноправних!

На зборах обговорювались такі питання: нагородження людей за успішність, подання на повноправних членів Локального Комітету, подання на переведення в статус аламні, приняття нових членів та інше....

1) Нагородження були від Оксани Ізбянської - керівника проекту "Шлях Дітей 2010".

Нагороджено:...

Взагалі, спочатку збори проводили на свіжому повітрі, але через силу дощу всі перейшли в будиночок, в тісну кімнатку)))

І все виглядало таким чином:

2) Новообрані повноправні члени Локального Комітету:

Катерина Лещишин

Мар'яна Кузів

Юлія Спірідонова

3) Ну і найочікуваніша частина, це подання на переведення в статус аламні:

Можемо привітати новообраних аламні Локального Комітету:

1.Мар'яну Мацюк

2.Віталія Москальчука

3.Оксану Ізбянську

Чим відлічились ці вибори, так це перш за все дійсно серйозним підходом до всього процесу. Також, були дійсно нелегкі питання, що можуть і підтвердити наші нові аламні та повноправні члени ЛК.

Все дійство закінчилось близько 00:00, ну а далі святкування)

text by Serzh

The story of Keterina)

Це історія звичайної тернопільської дівчини.

Мене звати Катя Павлюк. Народилась я в Тернополі і 21 рік прожила тут. Отримала диплом бакалавра Тернопільського Експериментального Інституту Педагогічної Освіти з англійської філології. Мене завжди приваблювали подорожі, особливо спілкування з людьми різних національностей, культур, релігій. Також я завжди брала активну участь у житті молоді та суспільства загалом. Навчаючись в педагогічному вузі, я розуміла, що в сучасному світі потрібно володіти більше ніж просто своїми фаховими знаннями – а потрібно ще й вміння та навики організовувати, працювати з різними людьми, публічно виступати, і взагалі непогано розумітись в економіці та менеджменті. Шукаючи можливостей для свого розвитку я знайшла міжнародну молодіжну організацію AIESEC, з допомогою якої я змогла отримати багато знань, досвіду, незабутніх вражень, хороших друзів. Я була активним членом цієї організації понад 4 роки, за які я побувала в 11 країнах світу, отримала цінний професійний та особистісний досвід, що обов’язково знадобиться в майбутньому. Та самі більші враження і спогади отримуєш, коли вирушаєш на стажування. Перший раз я отримала можливість поїхати на стажування в 2008 році, тоді я проходила стажування в благодійній організації в Пуерто Ріко. Це була неймовірна подорож в моєму житті. І завдяки членам організації, що зустріли мене, знайшли помешкання, та весь час допомагали у повсякденних питаннях, переїзд так далеко і в таку екзотичну країну був досить легким для мене. За час стажування я ознайомилась з діяльністю благодійної організації, системою неурядових організацій такого типу в Пуерто Ріко, освітніми методиками, що практикуються там. Я проводила презентації України (культури, історії, звичаїв) для дітей, також психологічно-пізнавальні тренінги та бесіди. І хоча я не знала іспанської, люди були дуже привітні зі мною і ми знаходили спільну мову. Я засвоїла на практиці теорію, що вивчала у вузі, та здобула набагато більше практичних навичок. Стажування закордоном –це багатий досвід, нові зустрічі, можливість побачити та взнати набагато більше ніж проходячи ту саму практику в Україні. Також цей досвід є дуже корисним для подальшого працевлаштування в Україні.
Я дуже задоволена отриманим стажуванням і тому тепер я їду на друге стажування, що буде проходити в Мексиці.

Text by Katia Pavliuk

Story from Alina Andriiv

Дуже часто ми задаємо собі питання: “ Як корисно і приємно провести вільний час ? ” , і не задумуємось над тим, що вихід завжди поруч. Це AIESEC стажування, яке дійсно надає безмежні можливості для розвитку власного потенціалу.

Нещодовно я взяла участь у волонтерському стажуванні за допомогою якого я відкрила для себе нові горизонти. Адже, це не тільки можливість побачити іншу країну, пізнати її культуру, традиції, а й велика відповідальність представити свою державу на гідному рівні.

Моє стажування проходило у локальному комітеті м. Білосток , Польща. Я була волонтером у терапевтичному центрі для молоді, яка має залежність від алкоголю та наркотиків “ Метаноя”. Він є підпорядкований організації “Карітас”.

Насамперед, мене вразила атмосфера, яка панувала навкруги. Це були добрі, ввічливі та інтересні люди, побачивши яких, я зрозуміла, що незважаючи на усі абстаненції та “ неповноцінний ” розвиток, вони можуть відчувати себе потрібними. Персонал центру створює усі необхідні для цього умови. Наприклад, ми разом підкорювали вершину Гєвонту в Закопаному, відпочивали на Балтійському морі та проводили різноманітні заходи. Вони “відкривали” свою країну та себе для мене, а я “відкривалась” для них. Їхнє бажання боротися за краще, часами просто переборювало мій оптимізм.

Не можна не згадати і про тісну співпрацю AIESECу з “Карітас”. Вони неодноразово проводили зустрічі із різними волонтерами, що значно розширює міжнародну співпрацю.

На мою думку, такі стажування є досить корисними. Я попробувала свої сили і подивитись на світ іншими очима. Я змогла вдосконалити польську мову, перевірити свої лідерські якості та отримала можливість працювати у команді, де існує не “ Я”, а - “МИ”. І повернувшись додому я зрозуміла, що частинку свого серця залишила там і подумками завжди повертатимуся до них.


text by Alina Andriiv