Я пам’ятаю як ми сідали в поїзд і нас проводжали, ми всі з нетерпінням чекали того моменту, тієї хвили коли ми прибудемо на конференцію. І от ми всі разом провівши цілий день і ніч в поїзді зійшли на пероні Мелітопольського вокзалу. Як виявилося ми були тут не одні, з далекого заходу цим рейсом прямувала вся так звана Туфля. Зустрівшись тут на далекому півдні України вирішили разом продовжити ще одну, порівняно коротку трьохгодинну подорож на базу)
І от добравшись на омріяну базу, ми не могли дочекатися решти делегатів і вирішили дослідити навколишню територію) Море, пляж, пісок, сонце… Жаль що ще не було достатньо тепло, але з другого боку це добре, адже тоді б навряд чи хтось висидів на всіх сесіях і не пішов поплавати у морі ) Аж десь під обід почали з’їжджатися інші локалки. Нові люди, старі знайомі, нові знайомства все починалося дуже класно. Перший день для багатьох з нас був відкриттям, стільки всього нового, а особливо сесія Ріти про майайсекнет, яка заставила нас задуматись, над тим наскільки ми його знаємо.
Наступний день був ще більш захоплюючий і цікавий. Адже цілий день нам прийшлося провести не з своїм локальним комітетом, а з комі шеном. Але це було набагато краще, адже нам випала можливість не тільки більше дізнатися по своєму напрямку, попрактикуватися, а й ближче познайомитися з тими людьми, з якими ми будемо працювати цілий наступний рік. І знову стільки знайомств, кожної хвили відкриваєш для себе щось нове, цікаве, мотивуюче. А ще те що за цей вечір всі справді стали командами, кожна з яких представляла себе на вечірньому пленері різними танцями, кричалками, піснями)
Не менш цікавими і напруженими були два останні дні. Протягом цього часу в нас було дуже важливе завдання – планування наступного року, яке всі локалки прагнули обдумати і розробити правильно на 100%. Це був нелегкий період нашої конференції, але це був час коли ми отримали першу нагоду перевірити себе як команду, побачити наскільки ми є дружніми і як легко ми можемо співпрацювати один з одним. І наша локалка пройшла цей тест на успішно, і цьому підтвердженням є узгодженість всієї праці і перші результати в плануванні.
І от настав той вечір коли розпочалось останнє пленері, коли ми всі востаннє на цій конференції зібралися разом, коли лишилась ще одна ніч, а далі дорога додому. Для мене особисто це був незабутній вечір, емоції переповнювали весь зал, всі хотіли висловити свою вдячність, побажати щось для нових людей, а час біг невпинно, залишаючи пособі багато оплесків, сміху, здивувань. І справді для нас, як для нікого це був вечір великий сюрприз. Адже нам ще раз вдалось виграти Just Raise IT і получити ноутбук. А далі настав час коли всі разом святкували ці події, вітали один одного, спілкувалися, обмінювались враженнями….
Ранок… Останні хвилини на базі, останні хвилини біля моря, фотографії і прощання. Цього разу дорога, як завжди обійшлась не без пригод. Але ми були раді таким невеликим затримкам поїзда, адже це означало, що ми проведемо на годину більше часу разом і зможемо поспілкуватися з новими знайомими, і просто провести гарно час.
Я собі навіть не уявляла, що SpinCo буде настільки дивовижною і захоплюючою конференцією і я вдячна, що мені випала така можливість її відвідати. Я впевнена, що ця конференція безперечно позитивно вплине на результати кожного з нас і ЛС Тернополя загалом і дасть змогу розвиватися нам надалі і вигравати наступні еворди)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар